Вже у січні цього року в Україні зареєстровано 7 179 нових випадків вірусного гепатиту С (ВГС). 87 269 людей перебувають під медичним наглядом. У 2019 році проліковано 7 302 людини. Всього ж, за оцінками, 1 342 418 українців інфіковані ВГС.

У регіонах протягом грудня-лютого було завезена одна з найбільших за останні роки партій препаратів для хворих на вірусний гепатит C, закуплених державним коштом. Близько 6 000 пацієнтів із ВГC зможуть пройти курс лікування безкоштовно.

Станом на лютий 2020р. доступні такі препарати:

• «Ледвір» (софосбувір/ледіпасвір) для лікування 1 882 пацієнтів (наказ МОЗ України від 15.01.2020 № 79);
• «Майхеп ALL» (софосбувір/велпатасвір) для лікування 1 371 пацієнта (наказ МОЗ України від 15.01.2020 № 79 та наказ МОЗ України від 07.02.2020 № 280);
• «Вільвіо» (омбітасвір/парітапревір/ритонавір) у комбінації з препаратом «Вірелакір» (дасабувір) для лікування 710 пацієнтів, які мають ниркову недостатність чи попередній неуспішний досвід лікування препаратами прямої противірусної дії (наказ МОЗ України від 12.02.2020 № 280);
• «Майгеп» (софосбувір) та «Майдекла» (даклатасвір) для комплексного курсу лікування гепатиту С для 1 947 пацієнтів (наказ МОЗ від 24.12.2019 № 2661).

Цьогоріч має бути поставлено ще 3 500 курсів препарату софосбувір/ледіпасвір та понад 9 600 курсів софосбувіру/даклатасвіру.

Шляхи передачі

У країнах, де впровадження заходів з контролю інфекцій є недостатньо розвинутим, розповсюдження інфекції ВГС пов’язано з небезпечними практиками ін’єкцій і таких процедур, як діаліз, хірургічні втручання, надання стоматологічних послуг та переливання неперевіреної крові. Крім того, викликає занепокоєння надмірне застосування ін’єкційного способу введення лікарських засобів. У поєднанні з проведенням ін’єкцій у неналежних умовах надмірне їх застосування підвищує рівень передачі ВГС. Для зниження показників цього постійного фактору передачі ВГС необхідним є впровадження безпечнішого медичного обслуговування, запобігання повторному використанню засобів для ін’єкцій та скорочення кількості непотрібних ін’єкцій у сфері медичного обслуговування.

Як проводити тестування щодо хронічної інфекції ВГС та здійснювати моніторинг відповіді на лікування?

1. Яке серологічне тестування використовувати? Для визначення серологічних даних щодо перенесеної у минулому або виявлення поточної інфекції у дорослих, підлітків та дітей (віком>18 міс) рекомендовано проводити серологічне дослідження на ВГС (антитіла чи антитіла/антиген) із використанням швидкого діагностичного тесту (ШДТ) або лабораторного імунологічного дослідження, що відповідатиме мінімальним стандартам безпеки, якості та продуктивності (з урахуванням як аналітичної, так і клінічної чутливості та специфічності).
   (Наполеглива рекомендація, якість доказових даних від низької до помірної)
2. Стратегії проведення серологічного тестування. У дорослих та дітей віком старше 18 міс перед проведенням додаткового ТНК (тест на визначення нуклеїнових кислот методом ПЛР) рекомендовано провести одне серологічне дослідження щодо первинного виявлення серологічних ознак перенесеної у минулому або виявлення поточної інфекції для підтвердження наявності вірусної інфекції.
   (Умовна рекомендація, низька якість доказових даних)
3. Виявлення вірусної інфекції
   1. 1. Безпосередньо після отримання результату серологічного дослідження на реактивні антитіла до ВГС в якості кращої стратегії діагностики вірусної інфекції рекомендовано використовувати кількісний або якісний ТНК для виявлення РНК ВГС. (Наполеглива рекомендація, помірна/низька якість доказових даних)
      2. Дослідження для виявлення ядерного антигену ВГС (p22), що має клінічну чутливість, співставну з ТНК, є альтернативою проведення ТНК для діагностики вірусної інфекції. (Умовна рекомендація, помірна якість доказових даних)
4. Оцінювання відповіді на лікування ВГС. Для визначення результатів після завершення противірусного лікування, що тривало 12 або 24 тижні (тобто СВВ12 або СВВ24), слід використовувати ТНК для якісного або кількісного виявлення РНК ВГС.
   (Умовна рекомендація, помірна/низька якість доказових даних)

Скринінг на вживання алкоголю та консультування для зниження середнього та високого рівня споживання алкоголю
В осіб з інфекцією ВГС рекомендовано проводити оцінювання споживання алкоголю, після чого особам із середнім або високим рівнем вживання алкоголю слід пропонувати поведінкові втручання для зниження рівня споживання алкоголю. (Наполеглива рекомендація, помірна якість доказових даних)

Визначення ступеня фіброзу та цирозу печінки
В умовах обмежених ресурсів для виявлення фіброзу печінки рекомендовано використовувати APRI або FIB-4, уникаючи використання інших неінвазивних тестів, що потребують більшого обсягу ресурсів, зокрема еластографії або FibroTest. (Умовна рекомендація, низька якість доказових даних)

Коли починати лікування у дорослих та підлітків
ВООЗ рекомендує пропонувати лікування всім особам із діагнозом інфекції ВГС віком від 12 років або старше незалежно від стадії захворювання. (Наполеглива рекомендація, помірна якість доказових даних).

Яку терапію слід використовувати для дорослих та підлітків
ВООЗ рекомендує застосування пангенотипних схем ПППД для лікування осіб із хронічною інфекцією ВГС віком від 18 років та старше. (Умовна рекомендація, помірна якість доказових даних).

При лікуванні підлітків з хронічною інфекцією ВГС віком 12–17 років або з масою тіла щонайменше 35 кг ВООЗ рекомендує:

• софосбувір/ледіпасвір протягом 12 тижнів при ВГС генотипів 1, 4, 5 та 6;
• софосбувір/рибавірин протягом 12 тижнів при ВГС генотипу 2;
• софосбувір/рибавірин протягом 24 тижнів при ВГС генотипу.
  (Наполеглива рекомендація, дуже низька якість доказових даних).

Пангенотипні режими, для застосування у дорослих віком 18 років і старше
У дорослих без цирозу печінки можна застосовувати наступні пангенотипні схеми:

• софосбувір/велпатасвір протягом 12 тижнів;
• софосбувір/даклатасвір протягом 12 тижнів;
• глекапревір/пібрентасвір протягом 8 тижнів.

У дорослих із компенсованим цирозом печінки можна застосовувати наступні пангенотипні схеми:

• софосбувір/велпатасвір протягом 12 тижнів;
• глекапревір/пібрентасвір протягом 12 тижнів;
• софосбувір/даклатасвір протягом 24 тижнів;
• софосбувір/даклатасвір протягом 12 тижнів.

Лікування дітей віком 0–12 років

У дітей віком молодше 12 років із хронічною інфекцією ВГС ВООЗ рекомендує:

• відкладення лікування до досягнення віку 12 років (умовна рекомендація, дуже низька якість доказових даних);
• більше не рекомендовано застосовування схем на основі інтерферону (наполеглива рекомендація, дуже низька якість доказових даних)

Короткий огляд пангенотипних комбінацій ПППД

ПППД вважають пангенотипними, якщо вони забезпечують високу ефективність лікування для всіх шістьох основних генотипів ВГС.

Софосбувір/велпатасвір

Софосбувір/велпатасвір є КПФД пангенотипного інгібітора NS5A та софосбувіру. У 2016 р. його було схвалено як FDA, так і Європейським агентством з лікарських засобів. Під час проведення клінічних досліджень було відзначено його ефективність при лікуванні інфекції ВГС генотипів 1–6, коінфекції ВІЛ/ВГС, а також при застосуванні в осіб на замісній підтримувальній терапії (ЗПТ) та в осіб із компенсованим або декомпенсованим цирозом печінки.

Софосбувір/велпатасвір/воксилапревір

Софосбувір/велпатасвір/воксилапревір зазвичай розглядають для застосування при повторному лікуванні інфікованих ВГС осіб, в яких попередня схема ПППД виявилася неефективною, проте у деяких КВД його також застосовують для лікування інфікованих ВГС осіб, що не проходили попереднього лікування.

Глекапревір/пібрентасвір

Глекапревір/пібрентасвір – це КПФД, що містить пангенотипний інгібітор протеази NS3/NS4A та пангенотипний інгібітор NS5A, який було схвалено FDA та Європейським агентством з лікарських засобів у 2017 р. Під час проведення клінічних досліджень було відзначено ефективність застосування глекапревіру/пібрентасвіру при інфекції ВГС генотипів 1–6, компенсованому цирозі печінки, зокрема в осіб із нирковою недостатністю та захворюванням нирок кінцевої стадії. Протипоказаний особам із декомпенсованим цирозом печінки (клас C за класифікацією Чайлда–П’ю).

Софосбувір/даклатасвір

Комбінацію даклатасвіру, інгібітора NS5A, та софосбувіру було схвалено Європейським агентством з лікарських засобів у 2014 р. і FDA у 2015 р. При проведенні клінічних досліджень було відзначено високу ефективність застосування комбінації даклатасвіру та софосбувіру при інфекції ВГС генотипів 1–4, в осіб із декомпенсованим захворюванням печінки, у реципієнтів пересадки печінки та пацієнтів із коінфекцією ВІЛ/ВГС. За останніми даними, комбінація софосбувір/даклатасвір також є ефективною при лікуванні інфекції ВГС генотипів 5 та 6 (демонстраційний проект незалежної міжнародної медичної гуманітарної організації «Лікарі без кордонів» (MSF).

Інші режими ПППД

Можливою є поява у майбутньому додаткових доказових даних щодо пангенотипного характеру інших схем ПППД (наприклад, софосбувір/равідасвір) або щодо можливості застосування наявних пангенотипних схеми ПППД у більшої кількості популяцій (наприклад, у дітей та підлітків віком <18 років).

ВИСНОВКИ

Надані рекомендації стосуються питань лікування. Проте наведено також посилання на рекомендації щодо профілактики та тестування для наголошення на важливості безперервного надання послуг (включаючи виявлення інфікованих осіб), що є основним елементом клінічного ведення інфекції ВГС.

Метою даних настанов є доповнення наявних рекомендацій щодо надання первинної профілактики при ВГС.

Додаткові рекомендації щодо профілактики та лікування пацієнтів з ВГС можна знайти в наступних документах:

Зведені настанови з профілактики, діагностики, лікування та догляду щодо ВІЛ для груп ризику.
Consolidated guidelines on HIV prevention, diagnosis, treatment and care for key populations. Geneva, WHO. 2016 update.
Рекомендації ВООЗ щодо використання шприців із функціями безпеки для внутрішньом’язових, внутрішньошкірних та підшкірних ін’єкцій у лікувальних закладах.
WHO guideline on the use of safety-engineered syringes for intramuscular, intradermal and subcutaneous injections in health-care settings. Geneva, WHO. 2016.
Зведені настанови із застосування антиретровірусних препаратів для лікування та профілактики ВІЛ-інфекції.
Consolidated guidelines on the use of antiretroviral drugs for treating and preventing HIV infection. Geneva, WHO. 2016.

Олена Панкова, лікар-інфекціоніст

Джерело Одеський центр громадського здоров'я

Нещодавно вчені розповіли про новий випадок повного зцілення людини від ВІЛ-інфекції.

Як стало відомо, лікування проводилося за допомогою агресивної комбінації антиретровірусних препаратів та нікотинаміду. Пацієнтом, який зміг вилікуватись від ВІЛ, став 36-річний житель Бразилії. Наразі його ім'я не розголошується.

За весь час лікування кількість вірусних частинок в організмі 36-річного пацієнта знизилося до нуля. Після того, як в березні минулого року він закінчив терапію, лікарі спостерігали за його станом і заявили про повну відсутність ВІЛ в його крові. Негативні результати показували і антитіла. А це вкотре підтверджує відсутність заражених клітин в лімфатичних вузлах і кишечнику.

Джерело profile.ru

Ольга (ім’я змінено) живе з ВІЛ вже 14 років. Їй було 37, коли вона дізналася про свій ВІЛ-статус…

… Ольга з сином довгий час жила в Ізмаїлі. Коли втратила роботу, вирішила переїхати до Одеси. Син залишився в Ізмаїлі. Ольга почала обживатися на новому місці. Знайшла роботу та зустріла чоловіка. Тоді здавалося, що це сама доля. Життя завирувало з новою силою.

«Ми деякий час зустрічалися. Згодом почали жити разом. І ось у цей час я дізналася, що мій коханий раніше приймав наркотики. Він розповів, що вже 10 років як не приймає і з цим у нього проблем нема. Ми жили, як кажуть, душа в душу. Я думала, що знайшла врешті решт своє щастя… але доля склалася інакше».

Після того як Ольга дізналася про  це, вона і подумати не могла, що треба пройти тест на ВІЛ та дізнатися про свій ВІЛ-статус.

«Знаєте, навіть думки не виникло. Як кажуть, це може статися будь з ким, але не зі мною».

Тест на ВІЛ пара не зробила. Згодом всі погані думки відійшли на другий план. Знову жили звичайним життям: робота, зустрічі з друзями і знову робота. Так минуло чотири роки.

«Деякі мої подруги мене не підтримували в тому, що я живу з чоловіком, який раніше був наркоманом. Та в мене завжди була своя голова на плечах. Я прислухалася до порад близьких, але як жити далі все ж вирішувала сама».

Жили справжньою сім’єю, аж поки не сталася подія, яка перевернула життя подружжя з ніг на голову…

Чоловік Ольги почав скаржитися на часті та сильні головні болі. Пройшли обстеження і не одне, але лікарі нічого не виявили.

«Коли потрапили на прийом до невропатолога, він запитав, чи здавали ми коли-небудь тест на ВІЛ. Звісно, ми відповіли, що ні. Тоді лікар сказав нам обов’язково це зробити. Ми пішли в лабораторію на Старосінній та зробили все необхідне. На той час, в 2006 році, ці аналізи робили біля двох тижнів».

Стан чоловіка погіршувався з кожним днем все більше. У нього плуталася свідомість, він не завжди розумів, що робить, де перебуває…

«Я тоді дуже переживала. Намагалася якось допомогти, але чим я могла зарадити та що мала робити — не знала. Дуже сильно переживала. Про те, що ми здали тест на ВІЛ я взагалі на деякий час забула. Знаєте, і гадки не мала, що стан мого чоловіка може якось бути пов’язаний з тим, що в нього ВІЛ»

Коли чоловікові стало зовсім погано, викликали швидку. Лікарі взяли пункцію та встановили діагноз — менінгіт. Так збігло два тижні, і треба було йти за результатами до лабораторії.

«Я забрала наші результати… позитивні результати… ВІЛ підтвердився. Здавалося, що життя скінчилося.  Я була в такому розпачі, що не знала, що робити далі. Але це були лише квіточки. Мабуть, доля тоді хотіла перевірити мене на витривалість. Пам’ятаю ту страшну хвилину. Я їхала в маршрутці, тримаючи в руках позитивні результати та думаючи як жити далі, коли мені зателефонувала мама Сергія (чоловік Ольги) та сказали, що його не стало».

Після смерті чоловіка Ольга почала зловживати спиртним. Почалася сильна та затяжна депресія. Жінка не знала як жити далі. Жити без рідної людини та знаючи про свій ВІЛ-статус. За допомогою до психологів та лікарів не зверталася.

«Я розуміла, що не можна складати руки, розуміла що в мене є син хоч йому на той момент було вже 20 років, але я все ж таки була йому потрібна… Було дуже важко. Я пила, намагаючись про все забути. І що найстрашніше — я вважала, що горілка мене вилікує, що це саме те, що мені потрібно».

Минуло три роки. Ольга почала дуже сильно худнути та погано себе почувати. Врешті-решт вона вирішила звернутися до лікаря в Кабінет «Довіра», який порадив розпочати антиретровірусну терапію. Але Ольга не послухала цих порад.

Згодом жінка дізналася, що є групи з підтримки людей, що живуть з ВІЛ. Зателефонувала соцпрацівникам, але не відразу.

«Мені дали адресу, я прийшла. Але зайти не змогла. Деякий час ходила під дверима і просто боялася переступити за поріг».

До мене вийшов соцпрацівник та запитав, чи може чимось допомогти.

«Я чомусь з першого погляду повірила цій людині. Вона запросила мене на групу таких людей як і я. Я прийшла. Спочатку здалося, що мені тут не місце, адже я краща за людей, які тут зібралися. Після першого разу йшла додому з повною впевненістю, що більше не повернуся. Але зерно, яке було посіяне в мою свідомість під час проведення групи, все ж проросло. Я повернулася»

Після декількох сеансів в групі Ольга зрозуміла, що це не кінець, життя триває. Жінка перестала пиячити та влаштувалася на роботу. Звернулася знов до лікаря та почала отримувати антиретровірусну терапію. Згодом їй запропонували працювати соцпрацівником.

«Я довго думала чи треба мені починати нову діяльність. Але зрозуміла, що зможу допомогти людям, адже я була в такій ситуації. Пам’ятаю, що мені допоміг саме соцпрацівник».

Сьогодні Ольга живе повноцінним життям, має улюблену роботу — допомагає та консультує людей, що живуть з ВІЛ. Після всіх перепитій змогла знов створити нову сім’ю.

Ця історія вкотре підтверджує, що після отримання ВІЛ-позитивних результатів життя не закінчується…

Джерело Громадська організація "Альтернатива"

Сьогодні, 11 липня, напередодні великого свята святих апостолів Петра і Павла, Архімандрит Іона провів освячення амбулаторно-поліклінічного відділення (сектор ТБ) та денного стаціонару Одеського обласного центру соціально значущих хвороб (м. Одеса, вул. Леонтовича, 9).

В нашому Центрі:

• проводиться лікування усіх форм туберкульозу згідно спектру резистентності з розподіленням потоків хворих;
• активно впроваджуються нові стандарти та підходи до лікування туберкульозу згідно міжнародних настанов та рекомендацій ВООЗ із застосуванням новітніх протитуберкульозних препаратів.