Історична довідка
Одеська євангельська лікарня (Odessaer evangelisches Krankenhaus), попередник комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний центр соціально значущих захворювань» Одеської обласної ради», була відкрита в 1892 році в павільйонах, спеціально збудованих за планом берлінського архітектора Г. Шмідена, за адресою вул. Бєлінського, 19 (після 2-ої Світової війни - № 11). Ділянка землі була придбана ще в 1886 році.
Ідея заснування лікарні для німецької колонії в Одесі належить Г.Ю. Бінеману. Одним з ініціаторів створення лікарні був і настоятель одеської євангелічно-реформатської церкви пастор Е.І. Корнман, якій потім став членом правління лікарні. Багато зробив барон Ф.А. Маас, голова правління лікарні протягом 25 років. Будівля, де зараз розташовані амбулаторне відділення, адміністрація та музей була зведена в 1902-1903 р.р. архітектором Ф.П. Нестурхом, за проєктом берлінського архітектора Бортневського. Трохи пізніше була збудована капітальна цегляна будівля (1 відділення). Тут лікувалися віруючі Євангелічної громади, але не відмовляли і хворим інших віросповідань. Будівля корпусу вздовж вулиці, де зараз знаходяться лабораторія та хірургічне відділення збудована вже в 20-х роках. Вона була зруйнована на початку війни в 1941 році та відновлена у післявоєнні роки.
На початку ХХ століття, в 1911 році в корпусах Євангелічної лікарні було створено відділення Всеросійської Ліги для боротьби з туберкульозом. Для Одеської євангелічної лікарні бюро розробило проект павільйонної лікарні. Будівництво розпочали з хірургічного корпусу – операційні блоки створювалися з дотриманням найсуворіших стандартів на той час: герметичні двері, спеціальна вентиляція, дивовижні електричні лампи, привезені з Німеччини. терапевтичний корпус, що будується окремо, був розділений на два крила - чоловіче і жіноче. У всій лікарні було продумано парове опалення з теплими підлогами, які разом із стінами вистилалися італійською мозаїкою для підтримання чистоти. Продумали приміщення і для власної аптеки з метою приготування препаратів дома. У перспективі передбачалося створення корпусів під окремі патології.
У 1912 році в Одесі була відкрита «Амбулатория-попечительство «Белый цветок» Всеросійської Ліги для боротьби з туберкульозом. У лікарні працювали не лише місцеві лікарі, а й лікарі з Німеччини та Пруссії. Так, до Одеси на практику приїхав Герман Томпсон – випускник університету Тарту. За кілька років він став одним із провідних хірургів-онкологів, до якого на прийом приїжджали із сусідніх міст. І вже за чотири роки він очолив лікарню, яка за час його роботи стала відомою далеко за межами Одеси. У 1913 році було створено лікарняну амбулаторію, під яку виділили ділянку землі, що примикала до особняка Йосипа Конельського. І, варто зазначити, ця амбулаторія стала чи не найкращим діагностичним центром не лише Одеси – вона була оснащена найсучаснішим німецьким обладнанням і навіть рентген-апаратом.
Розвиток євангелічної лікарні зупинився в період Першої Світової війни, а з приходом до міста комуністів зовсім зупинився. Німецькі лікарі з Одеси поїхали, а лікарню просто націоналізували та перейменували на «4-у комуністичну лікарню». У 20-х роках ХХ століття була розгорнута 4-а Радянська народна лікарня. У 30-х роках в Одесі почалася епідемія туберкульозу, оскільки антибіотиків до того моменту ще не було, головним лікуванням стали посилене харчування і свіже морське повітря. І в результаті 1923 року лікарню перетворили на туберкульозний інститут, завданням якого позначили пошук нових методів лікування туберкульозу.
З 1924 по 1964 роки тут працював Одеський Науково-дослідний інститут туберкульозу зі своєю клінічною базою. Щоб розмістити всіх хворих до лікарні приєднали сусідні особняки, що порожні. А через те, що лікування могло тривати роками, на території лікарні навіть з'явилася школа. Завдяки появі антибіотиків туберкульоз став виліковним і кількість хворих помітно зменшилась.
З 1964 по 1973 рік - після ліквідації інституту - у будівлях перебувала Обласна клінічна туберкульозна лікарня та Кафедра туберкульозу Одеського медичного інституту ім. Пірогова, а з 1973 року на цій базі функціонував Обласний протитуберкульозний диспансер.
А ось під час розбудови туберкульоз ефектно повернувся. Перебої з постачанням ліків, пацієнти, що кидають лікування на півдорозі, та загальна розруха стали причиною зростання стійкості збудника туберкульозу до лікування. Нестача фінансування та великі плани на ласі ділянки землі призвели до поступового занепаду євангелічної лікарні. У 2000-х навіть почали говорити про перенесення лікарні до Усатового. Частину корпусів продали під ресторан, а на місці лікарні подумували збудувати житлові висотки. Поки що лікарня ще на місці, але з початком медичної реформи розпочалася і реорганізація туберкульозної служби. Тубдиспансер, який був на межі закриття, вдалося зберегти і тепер він увійшов до складу Обласного центру соціально значущих хвороб. Завдяки цьому вдалося правильно побудувати маршрут лікування пацієнтів, і на сьогодні наша область робить великі успіхи у профілактиці та лікуванні туберкульозу. Але попереду, як і раніше, багато роботи, так що євангелічна лікарня ще послужить одеситам.
За матеріалом Лоція: джерело
Дізнатись більше інформації про Центр
Сучасне Комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської міської ради», що розташоване на цій території, об’єднало:
- комунальну установу «Одеський обласний протитуберкульозний диспансер» (м. Одеса, вул. Леонтовича 9/1, 11),
- комунальну установу «Одеська обласна туберкульозна клінічна лікарня» (м. Одеса, вул. С.Ядова, 4),
- комунальну установу «Обласний протитуберкульозний диспансер № 2» (Одеська область, Білгород-Дністровський, вул. Військової слави, 17)
- комунальну установу «Одеський обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом» (м. Одеса, вул. Хімічна, 5А)
рішення Одеської обласної ради від 16 червня 2017 року № 429-VII
