Після інфікування вірус починає швидко розмножуватись, вражає різні клітини, органи та системи організму. Через 6-8 тижнів у третини інфікованих розвивається гостра ВІЛ-інфекція, яка протікає у формі лихоманки зі слабкістю, підвищенням температури, болях у суглобах, як це часто спостерігається при гострих респіраторних захворюваннях, в інших - цей період проходить непомітно. Через 1,5-3 місяці після інфікування в крові інфікованої людини з’являються антитіла до ВІЛ, що дозволяє діагностувати ВІЛ-інфекцію.

​

          Після закінчення гострої стадії ВІЛ-інфекції розвивається безсимптомний період, який триває 8-12 років: здебільшого людина відчуває себе здоровою, веде звичайний спосіб життя, хоча періодично можуть збільшуватися лімфовузли, часто з’являються простудні захворювання. Такі люди є носіями ВІЛ і являють найбільшу загрозу для своїх сексуальних та ін'єкційних партнерів, не можуть бути донорами крові й органів. Вірус, що знаходиться весь цей час в організмі, постійно вражає клітини імунної системи, так звані СД4 лімфоцити, які захищають організм від вторгнення мікроорганізмів (бактерій, вірусів, грибків). У здоровому організмі їх кількість становить 500 в мкл крові. Кожного року кількість СД4 в крові ВІЛ-інфікованого зменшується в середньому на 50 клітин, і коли їх кількість падає до 200-300 і нижче, суттєво порушується система імунного захисту й розвиваються захворювання, спричинені збудниками різних інфекцій, які в практиці ВІЛ-інфекції/СНІДу мають назву опортуністичних інфекцій. Людина погано себе почуває, відзначає схуднення, слабкість, стомлюваність. Ця стадія хвороби називається СНІД і проявами його можуть бути герпетична інфекція (насамперед оперізуючий герпес), грибкові ураження шкіри і слизових оболонок, активується або первинно розвивається туберкульоз.

​

Інформація з сайту «Центр громадського здоров’я» МОЗ України