Підлітковий вік – перехідний етап розвитку між дитинством і дорослістю. Підлітковий період умовно поділяють на три періоди. Це препубертатний (11–12 років), або підготовчий період, власне пубертатний період (12–14 років), протягом якого проходять основні процеси статевого дозрівання, і постпубертатний період (15–17 років), під час якого організм досягає повної біологічної зрілості.
Формування статевого потягу (лібідо) — важливий крок у психосексуальному розвитку, про це ще говорив «батько психоаналізу» Зигмунд Фрейд. Статевий потяг, як правило, проходить у три послідовних етапи: формування платонічного, еротичного та сексуального компонентів.
У процесі формування платонічного компонента в підлітків виникає бажання спілкуватися, дружити з особами протилежної статі.
Формування еротичного компонента наповнює підлітка новими емоціями і відчуттями. З’являється бажання фізичного контакту з об’єктом симпатії, а саме: торкнутися, обійняти, поцілувати тощо — такі фантазії еротичного змісту є природніми для підлітка.
На етапі формування сексуального компонента статевого потягу юнак чи дівчина бажають отримувати задоволення від інтимної близькості.
Варто пам’ятати, що статеве виховання повинно відбуватися не в пік пубертатного періоду, а протягом всього життя дитини. Батьки, маю виховувати сексуальну, інтимну обізнаність дитини з малечку, звичайно, враховуючи вік дитини наприклад, дитина 3-х років має чітко знати свою стать, гендерну роль, відмінність протилежної статі і тд. В підлітковому віці, дитина має володіти необхідними знаннями про статеве життя, що забезпечить безпечну поведінку.
Сучасні підлітки, які не мають необхідних знать про сексуальне життя та його наслідки, сприймають ризики щодо здоров’я, наслідки небезпечної поведінки досить абстрактно. Найабстрактнішим ризиком для молоді – є ризик захворіти ВІЛ–інфекцією, здебільшого молодь недооцінює небезпеку, через відсутність достатньої інформації. Підлітки вважають, що саме з ними нічого небезпечного статися не може. Наприклад, багато дівчат та юнаків не розуміють те, що навіть один статевий акт може призвести до інфікування ВІЛ. Тому, слід приділяти багато уваги сексуальному вихованню молоді. Юнак та дівчина мають розуміти, що ризик інфікування ВІЛ можливо звести до мінімуму, якщо утримуватися від статевих стосунків у підлітковому віці, а дорослим мати статеві стосунки лише з одним постійним, надійним партнером.
Важливою умовою становлення гармонійної особистості є формування у дитини (відповідно до її віку) статево-рольової позиції, і роль сім’ї тут має провідне значення. Тому, батькам не слід чекати, поки діти самі почнуть ставити запитання про секс, оскільки підлітки, зазвичай не запитують, а шукають відповідь самостійно від однолітків, старших друзів та інтернету, а інформація з цих джерел, найчастіше має викривлений характер, що може призвести до проблем із здоров’я та навіть життям.
Якщо батьки не можуть дати достатню інформації, в такому випадку слід звертатися до спеціаліста (психолога, педагога, лікаря), який зможе надати інформацію відповідно віку дитини та проконсультувати батьків з питань статевого виховання.
Результатом статевого виховання має стати особисте уявлення дитини про моральні та соціальні норми статевої поведінки у різних сферах життя. Отримавши інформацію щодо наслідків небезпечної поведінки, підліток може зробити вибір, який стане не лише запорукою щасливого життя, а й врятує його.
Лейла Гасанова, психолог
