Процес об’єднання чотирьох лікувальних закладів з особливою специфікою – досить складний та болісний. У даному випадку процес об’єднання зайняв близько двох років, через те, що існувала гостра необхідність створити винятковий проект, аналогів якому не було в Україні. З самого початку було зрозуміло – стара модель адміністрування та фінансування вже не ефективна, а керуватися прикладом інших закладів не було можливості через ії відсутність. Тому вже 1 березня 2018 року почалася нова історія закладів зі 100-річною історією.

«З самого початку в мене були досить амбітні цілі і чітко сформована мрія – залишити вагомий внесок в історії медицини Одещини, а саме – подолати епідемію туберкульозу та ВІЛ-інфекції в регіоні! Або задати такий темп розвитку, щоб це змогли зробити послідовники. На мій погляд, лікарі, які залишаються працювати на так званих «проблемних ділянках» медицини – інфекціоністи, фтізіатри – це люди з особливим характером…рішучі, відважні та сміливі. Через те, що сьогодні ще є частка людей, яка боїться змін, потрібен харизматичний, впевнений у своїх діях лідер, який вірить у свою справу й повністю віддається їй. Керівник лікувального закладу повинен любити не себе у професії, а справу, якій він служить, ефективно використовувати кадрові ресурси та створювати комфортні умови для працівників та пацієнтів», – відзначила головний лікар КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Світлана Єсипенко.

Досягнення закладу з початком роботи у новому форматі

• Вдвічі зменшився середній термін перебування пацієнтів у стаціонарі.
• Переглянуті показання до госпіталізації, що привело до зменшення кількості госпіталізацій на чверть (за 4 місяці ліжковий фонд змінився з 1005 до 725 ліжок). При зменшенні ліжкового фонду, необхідно було продумати ефективний план переходу до пацієнт – орієнтованих амбулаторних моделей лікування хворих на туберкульоз. Сумісно з неурядовою організацією «Життя +» проведена масштабна методологічна робота з лікувальними закладами первинної ланки задля скорочення відсотку переривання лікування.
• Значних результатів було досягнуто й у сфері діагностики соціально небезпечних хвороб: впровадження прискорених методів тестування на ВІЛ у всіх лікувальних закладах, кабінетах «Довіра», впровадження скринінгового анкетування для відбору людей, які потребують дообстеження на туберкульоз.
  Ще одним не менш важливим кроком у протидії ВІЛ-інфекції/ СНІДу є процес децентралізації послуг для забезпечення лоступності лікування ВІЛ-інфекції, а саме розширення мережі сайтів антиретровірусної терапії. Якщо до 2016 році лише 7 сайтів призначали АРТ, то сьогодні їх вже 52. Доволі непоганий результат.
  Враховуючи специфіку роботи лікаря у такому лікувальному закладі, особливу увагу важливо приділити профілактиці виникнення професійного вигорання спеціалістів. Для цього була проведена оцінка, на основі якої переглянуті нормативи навантаження на одного лікаря. Якщо раніше одному лікарю доводилося обслуговувати не менше 30 пацієнтів різного ступеню важкості й одночасно заповнювати документацію, вносити інформацію до електронної системи, то зараз ситуація змінилася на краще: один лікар веде лише 15 хворих з мультирезистентим туберкульозом або до 20 хворих з чутливим туберкульозом, що одразу відобразилося на якості надання медичної послуги.
• Суттєвими здобутком Центру, яким ми можемо пишатися є надання кваліфікованої інтегрованої допомоги хворим з опортуністичними інфекціями (так званими ВІЛ-асоційованими інфекціями). Неможливо не відзначити, що лікарі Центру – єдині в Україні серед спеціалістів аналогічних закладів, які використовують інтегрований підхід у лікуванні хворих на ко-інфекцію ТБ/ВІЛ. Частіше за все кожен окремий хворий з діагнозом «туберкульоз», або «ВІЛ» має абсолютно різні клінічні прояви, перебіг та стан імунної системи, саме тому до спеціалістів, які займаються такими хворими, окремі професійні вимоги: знання ВІЛ-інфекції, туберкульозу, гепатиту та опортуністичних хвороб одочасно. Вміння ії правильно діагностувати та лікувати.
• Найбільш сильною стороною Центру завжди були кадри! Це високопрофесійні медичні працівники з рисами справжніх лідерів. Команда, яка націлена на успіх. Тому одним з основних направлень роботи закладу є постійний розвиток та вдосконалення знань фахівців інших спеціальностей за допомогою проведення навчальних тренінгів.

Що це означає для пацієнта?

• Доступ до більш комфортного та зручного отримання терапії за місцем проживання. Можливість проходити лікування не тільки обласному закладі, але й на базі усіх районних лікарень.
• Тепер лікар приділяє більше уваги та часу кожному пацієнту, забезпечує якісне обслуговування, і також заповнює усю необхідну документацію стосовно хворого своєчасно.
  
  

Особливості фінансування після запровадження реформи

Безумовно, головною перевагою є те, що було дотримано й збережено формат фінансування кожного з чотирьох лікувальних закладів ще до інтеграції, це дозволило більш раціонально розподілити кошти всередині одного центру, приділяючи увагу напрямам, які вважаються першочерговими. Наприклад:

• втричі збільшилося фінансування медикаментів;
• було закуплено реагенти та тест-системи для моніторингу лікування туберкульозу та ВІЛ- інфекції;
• було значно покращено нормативи харчування, що є запорукою успіху лікування туберкульозу взагалі.

Мобільні амбулаторії

Зазначимо, що Одеський обласний центр соціально значущих хвороб надає допомогу в будь-якій зручній для людини формі, тому що люди різні — одні можуть відвідувати лікарню, інші — ні. Для тих, хто боїться перетинати поріг лікарні, є зв’язок через соціальних працівників, які спілкуються з ключовими групами (споживачами ін’єкційних наркотиків, чоловіками, що мають секс з іншими чоловіками, працівниками та робітницями комерційного сексу). Люди з даної категорії отримують допомогу не в стінах лікарень, а у мобiльних амбулаторіях. Якщо людина розуміє, що належить до групи підвищеного ризику, вона може звернутися в таку амбулаторію. У пересувній амбулаторії пацієнт може отримати повний спектр послуг абсолютно безкоштовно — від консультації і тестування на ВІЛ до призначення при необхідності антиретровірусної терапії. В амбулаторіях, яких зараз три в регіоні, працює і соціальний працівник, який завжди підтримає пацієнта в момент оголошення результату і розповість про всі можливості підтримуючої терапії.

Джерело Одеський центр громадського здоров'я

Світлана Єсипенко — головний лікар КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради», голова мультидисциплінарної команди Одеської області проекту «Посилення спроможності лікування ВІЛ/СНІД в Україні в рамках Надзвичайної ініціативи Президента США з надання допомоги у боротьбі з ВІЛ/СНІД (PEPFAR)» та представниками громадських організацій, які спеціалізуються на роботі з ВІЛ-інфікованим розповідає про регіональну ситуацію з ВІЛ/СНІД на Одещині в межах фотовиставки - "ВІДКРИТИ ОБЛИЧЧЯ", організованої з нагоди Всесвітнього дня пам’яті людей, померлих від СНІДу (14 травня 2020 року).

В рамках Європейського тижня тестування ми вирішили поспілкуватися та поставити декілька запитань заступнику головного лікаря з надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на гепатит, лікареві-фтизіатру Одеського обласного центру соціально значущих хвороб Рибак Тетяні Аркадіївні.

— Розкажіть, які існують стадії ВІЛ-інфекції

— Гостра стадія ВІЛ-інфекції:

Після інфікування вірус починає швидко розмножуватись, вражає різні клітини, органи та системи організму. Через 6-8 тижнів у третини інфікованих розвивається гостра ВІЛ-інфекція, яка протікає у формі лихоманки зі слабкістю, підвищенням температури, болях в суглобах, як це часто спостерігається при ГРЗ, у інших — цей період проходить безсимптомно. Через 1,5-3 місяці після інфікування в крові інфікованої людини з’являються антитіла до ВІЛ, на виявленні яких ґрунтується діагностика ВІЛ-інфекції. Період, що проходить від часу інфікування до формування антитіл до ВІЛ, називають «сіроконверсійним або діагностичним  вікном».

Безсимптомний період:

Після закінчення гострої стадії ВІЛ-інфекції розвивається безсимптомний період, який триває 8-10-12 років: здебільшого людина відчуває себе здоровою, веде звичайний спосіб життя, хоча періодично збільшуються лімфовузли, часто з’являються простудні захворювання. Такі люди є носіями ВІЛ і є найбільшою загрозою для своїх сексуальних партнерів та партнерів по голці, не можуть бути донорами крові та органів. Вірус, що знаходиться весь цей час в організмі, постійно вражає клітини імунної системи, так звані СД4-лімфоцити, які захищають організм від вторгнення мікроорганізмів (бактерій, вірусів, грибків та ін.).

СНІД:

Щороку кількість СД4 в крові ВІЛ-інфікованої людини зменшується в середньому на 50 клітин, і коли їх кількість падає до 300-200 і нижче порушується система імунного захисту і розвиваються захворювання, спричинені збудниками різних інфекцій, які в практиці ВІЛ-інфекції/СНІДу мають назву опортуністичних інфекцій. Людина погано себе почуває, відзначає схуднення, слабкість, стомлюваність. Ця стадія хвороби називається СНІД і проявами її можуть бути герпетична інфекція (насамперед оперізуючий герпес), грибкові ураження шкіри і слизових оболонок, активується або первинно розвивається туберкульоз.

— Чому важливо якомога раніше дізнатися про свій ВІЛ-статус?

— Рання діагностика ВІЛ — цей вид визначення факту зараження необхідний для того, щоб виявити загрозу ураження імунної системи якомога раніше. Це

• по-перше, дозволяє уникнути поширення інфекції;
• по-друге, вплинути на захворювання на початковій стадії.

— Як часто треба проходити тестування на ВІЛ?

— При ранньому виявленні та відповідній терапії ВІЛ-позитивні люди можуть жити повноцінним життям. Завдяки ефективності державних закупівель через міжнародні  організації, Україна повністю забезпечує лікування усіх хворих на ВІЛ антиретровірусною терапією.

Рекомендується проходити скринінгові тести на ВІЛ під час звичайних регулярних медичних обстежень, на рівні з аналізами крові або сечі.
Незважаючи на ці рекомендації, більшість людей проходять тестування на ВІЛ, якщо опинилися в групі ризику. У зв'язку з цим, необхідно пройти тест на ВІЛ як мінімум раз на рік, якщо:

• ви з кимось використовували одну голку / шприц при споживанні ін'єкційних наркотиків;
• ви мали контакти з кров’ю та іншими біологічними рідинами ймовірно інфікованої людини (наприклад, використовували спільні шприци під час вживання ін’єкційних наркотиків або мали контакт з кров'ю або деякими секретами (слизом з піхви, грудним молоком, спермою, виділенням з ран, спинномозковою рідиною і ін.) хворих на ВІЛ-інфекцію);
• у вас був незахищений секс (вагінальний, анальний або оральний) з партнером, який не знає про власний ВІЛ-статус.

— Де безкоштовно пройти тест на ВІЛ в Одесі?

— В Одесі це можна зробити:

1. У свого сімейного лікаря, терапевта чи педіатра;
2. В кабінетах «Довіра», кабінеті інфекційних захворювань за місцем проживання, в центрах СНІДу, в представництвах Громадських організацій, що займаються боротьбою з ВІЛ/СНІДом.
3. В мобільних амбулаторіях.

Варто, мабуть, зазначити, що процедура тестування — абсолютно безкоштовна і швидка. Результат швидкого тесту на ВІЛ можна дізнатися вже через 15 хвилин:

• до 5 хвилин — підготовка і забір крові з пальця;
• 10 — очікування результату.

Перед тестуванням ви зможете поставити питання та отримати інформацію про ВІЛ-інфекцію, шляхи її передачі, оцінити з фахівцем свій ризик інфікування ВІЛ та розглянути можливості його зниження, отримати інформацію про організації, де можна отримати іншу допомогу.

— Що робити, якщо людині діагностували ВІЛ?

— Найголовніше — не панікувати, а звернутись до свого лікаря, стати на облік та розпочати лікування.

Далі механізм дій такий:

• обов'язково необхідно зателефонувати усім своїм колишнім партнерам, з якими ви мали статеві та інші контакти, та порекомендувати пройти тест на ВІЛ. Або надати їх контакти лікарю. Тоді лікар збереже вашу анонімність та порекомендує вашим партнерам здати тест на ВІЛ.
• протестуватися на вірусні гепатити В та С. В них схожі шляхи передачі, але якщо у вас ВІЛ ці захворювання є особливо небезпечними для вашого життя.

Головне пам’ятати, що ВІЛ — не вирок. Мільйони людей в усьому світі живуть з цим захворюванням повноцінним життям. Якщо вам діагностували ВІЛ – ви маєте змінити свій сценарій життя, приймати ліки і жити далі.

— Як часто проводять тестування вагітним?

— Відповідно до чинного законодавства, вагітні, які були взяті на облік по вагітності у першому триместрі (до 12 тижнів) повинні пройти обстеження з виявлення серологічних маркерів ВІЛ при взятті на облік по вагітності. У разі негативного результату, друге обстеження проводиться в 20-24 тижні вагітності. У разі негативного результату, третє обстеження проводиться в 32-36 тижнів вагітності.

— З якого віку можна проходити тестування на ВІЛ в Україні?

— Будь-які обмеження по віку відсутні. За певних обставин, тестування може бути проведено відразу після народження дитини.

— Чи потрібні документи для проходження тесту на ВІЛ?

За бажанням особи, яка звернулася для проведення тестування з метою виявлення ВІЛ, таке тестування може бути проведено анонімно. У разі отримання позитивного результату, особі необхідно буде пройти додаткове обстеження з наданням довідки, що засвідчує особу для отримання медичних послуг з приводу ВІЛ.

— Чи потрібна підготовка перед проведенням тестування?

— Ні, підготовка не потрібна.

 

 

Постконтактна профілактика (ПКП) – це медичний захід, спрямований на попередження розвитку інфекції після імовірного контакту з патогенним мікроорганізмом. У відношенні ВІЛ ПКП означає надання широкого набору послуг для профілактики ВІЛ-інфекції після контакту або при високій імовірності контакту з даним збудником. Ці послуги включають першу допомогу, консультування і оцінку ризику інфікування ВІЛ, тестування на ВІЛ після отримання інформованої згоди і, в залежності від ступеню оціненого ризику, проведення короткого курсу (28 днів) антиретровірусної терапії (АРТ) з наданням підтримки і подальшого спостереження.

Перша допомога після ймовірного контакту з ВІЛ

Перша допомога після ймовірного контакту з ВІЛ – це дії, які необхідно виконати негайно після контакту. Їх метою є скорочення часу контакту з інфікованими біологічними рідинами (у тому числі з кров’ю) та тканинами.

Необхідно правильно обробити місце контакту, тим самим зменшити ризик інфікування.

При пораненні голкою або іншим гострим інструментом порядок дій є наступним:

• негайно вимити місце контакту з милом;
• потримати поранену поверхню під струмом проточної води (кілька хвилин або поки кровотеча не припиниться), щоб дозволити крові вільно витікати з рани;
• за умов відсутності проточної води обробити ушкоджене місце дезінфікуючим гелем або розчином для миття рук;
• не можна використовувати сильнодіючі речовини: спирт, рідини для відбілювання та йод, оскільки вони можуть викликати подразнення пораненої поверхні та погіршувати стан рани;
• не можна стискати або терти пошкоджене місце;
• не можна відсмоктувати кров з ранки, що лишилася після уколу.

При розбризкуванні крові або інших потенційно небезпечних біологічних рідин порядок дій є наступним:

При розбризкуванні на непошкоджену шкіру:

• за умов відсутності проточної води обробити ушкоджене місце дезінфікуючим гелем або розчином для миття рук;
• використовувати слабкі дезінфікуючі засоби, наприклад, 2%-4% розчин хлоргексидину глюконату;
• не можна використовувати сильнодіючі речовини: спирт, рідини для відбілювання та йод, оскільки вони можуть викликати подразнення шкіри та погіршити її стан;
• не можна терти або скребти місце контакту;
• не можна накладати пов’язку.

При розбризкуванні в очі:

• одразу промити око водою або фізіологічним розчином. Сісти, закинути голову та попросити колег обережно лити на око воду або фізіологічний розчин; щоб вода або розчин затекли під повіки, й час від часу повіки обережно відтягають;
• не знімати контактні лінзи під час промивання, тому що вони створюють захисний бар’єр;
• після того, як око промили, контакті лінзи зняти та обробити, як звичайно. Після цього вони абсолютно безпечні для подальшого використання;
• Не можна промивати очі з милом або дезінфікуючим розчином.

При розбризкуванні на слизову оболонку ротової порожнини:

• терміново виплюнути рідину, що потрапила до рота;
• ретельно прополоскати рот водою або фізіологічним розчином й знову виплюнути. Повторити полоскання декілька разів;
• не можна використовувати для промивання мило чи дезінфікуючий розчин.

Необхідно обстежити на ВІЛ:

• особу – потенційне джерело інфікування, чия кров або інша біологічна рідина може бути потенційним джерелом інфікування (за можливістю), якщо неможливо обстежити – досліджують матеріал, з яким відбувся контакт (кров, тканина та ін.). Якщо результат ІФА неможливо отримати протягом 24-48 годин, рекомендовано провести експрес-тест на наявність антитіл до ВІЛ;
• особу, яка мала контакт з потенційним джерелом інфікування ВІЛ, щоб з’ясувати, чи була вона інфікована до контакту.

Також необхідно провести обстеження або дослідження на наявність загальних антитіл до вірусу гепатиту С (Анти-ВГС) та поверхневого антигену вірусу гепатиту В (HBsAg).

Ні за яких обставин проведення ПКП у особи, яка мала контакт, особливо при високому ризику інфікування, який оцінюється додатково, не може бути відкладено в очікуванні результатів тестування!

Показання до призначення ПКП при контактах, пов’язаних з професійною діяльністю:

• звернення менше, ніж через 72 години після контакту; і

 

• особа, що контактувала з небезпечним матеріалом, як відомо, не є інфікованою ВІЛ; і

 

• особа, яка є джерелом небезпечного матеріалу, є інфікованою ВІЛ, або її ВІЛ-статус невідомий; і

 

• мав місце контакт з кров’ю, тканинами тіла, рідинами з видимими домішками крові, концентрованим вірусом, спинномозковою рідиною, синовіальною рідиною, плевральною рідиною, перитонеальною рідиною, перикардіальною рідиною або амніотичною рідиною; і

 

• мав місце проникаючий у шкіру контакт зі спонтанною кровотечею або глибокий укол або розбризкування значної кількості рідини на слизову оболонку або тривалий контакт небезпечного матеріалу з пошкодженою шкірою; і

 

• якщо відбулося проникнення крізь шкіру щойно використаної порожнистої голки або іншого гострого предмету з видимим забрудненням кров’ю.​

Показання до призначення ПКП особам, що піддалися сексуальному насиллю:

• звернення менше, ніж через 72 години після контакту; і
• особа, що була жертвою насилля, як відомо, не є інфікованою ВІЛ; і
• особа, що здійснила насилля, є інфікованою ВІЛ або її статус невідомий; і
• встановлений ризикований контакт, а саме:
  • рецептивний вагінальний або анальний статевий акт без презервативу, або з презервативом, що розірвався або зісковзнув;
  • або контакт між кров’ю або еякулятом насильника зі слизовою оболонкою або пошкодженою шкірою постраждалої (постраждалого); або
    рецептивний оральний секс з еякуляцією; або
  • особа, яка зазнала сексуальне насилля, знаходилася у стані наркотичного сп’яніння або не була у свідомості під час припустимого насилля або не впевнена щодо природи контакту; або
  • особа зазнала групового згвалтування.

У деяких випадках немає потреби у ПКП

А саме:

• особа, яка мала контакт з потенційним джерелом інфікування, була ВІЛ-інфікованою раніше (про що має бути документальне підтвердження); 
• контакт з ВІЛ носить хронічний характер (контакти відбуваються регулярно, а не епізодично ), наприклад, у серодискордантних парах (де лише один з партнерів інфікований ВІЛ), якщо вони лише іноді використовують презервативи; або між СІН, які користуються одним шприцем;
• контакт не загрожує інфікуванням (наприклад):
  • при потраплянні потенційно небезпечних біологічних рідин на неушкоджену шкіру;
  • при статевому контакті з використанням презерватива, який під час статевого акту не розірвався та не зісковзнув;
  • при контакті з безпечними біологічними рідинами (кал, слина, сеча, піт), які не містять домішок крові;
  • при контакті з біологічними рідинами людини, про яку відомо, що її кров не містить антитіл до ВІЛ, за виключенням тих, у кого є високий;
  • ризик нещодавнього інфікування та перебування у «періоді вікна» (серонегативний період між інфікуванням та появою антитіл до ВІЛ – сероконверсією);
  • з моменту контакту пройшло понад 72 години. ПКП проводити вже недоцільно, однак, постраждалого можна направити для проведення консультування, тестування та подальшого спостереження.

Час початку та тривалість ПК

ПКП необхідно розпочати якомога швидше протягом перших годин після контакту, не очікуючи на результати тестування, оптимально до 2 та не пізніше 72 годин після контакту. Оптимальна тривалість ПКП 28 днів.

Вибір АРВ-препаратів для ПКП

Для проведення ПКП, як професійних, так і не пов’язаних з професією, включно з крізьшкірними ушкодженнями, попаданням інфікованого матеріалу на ушкоджену шкіру та на слизову, рекомендованими є схеми з трьох антиретровірусних (АРВ) препаратів.

Джерело Одеський центр громадського здоров'я