З грудня 2019 року вірус, який спричиняє COVID-19, розповсюдився на весь світ, спричинивши пандемію.

За результатами вірусологічних досліджень стало відомо, що коронавірус, який викликає COVID-19, є бетакоронавірусом у тому ж підроді, що і вірус тяжкого гострого респіраторного синдрому (SARS)

Вважається, що передача від людини до людини коронавірусу тяжкого гострого респіраторногосиндрому 2 (SARS-CoV-2) відбувається головним чином повітряно-крапельним шляхом, що нагадує поширення грипу.

При повітряно-крапельному шляху передачі вірус розповсюджується через дихальний секрет інфікованої людини, яка кашляє, чхає або розмовляє, та може заразити іншу людину, якщо виникає безпосередній контакт зі слизовими оболонками; інфікування

також може статися, якщо людина торкається зараженої поверхні, а потім торкається очей, носа чи рота. Краплі зазвичай не поширюються далі 2 метрів і не затримуються в повітрі.

Фактори ризику розвитку важкої хвороби

Важкий перебіг хвороби може виникнути у здорових людей будь-якого віку, але переважно він зустрічається у дорослих людей похилого віку або з ускладненим анамнезом.

До супутніх захворювань, які були пов’язані з важким перебігом хвороби та смертністю, належать:

• серцево-судинні захворювання;
• цукровий діабет;
• гіпертонія;
• хронічні захворювання легенів;
• рак;
• хронічні захворювання нирок.

Центри контролю та профілактики захворювань США (CDC) також включають імунодефіцитні стани, важке ожиріння (індекс маси тіла ≥40) та захворювання печінки як потенційні фактори розвитку ускладнень.

ВІЛ, який є причиною розвитку імунодефіциту, також розглядається как фактор ризику тяжкого перебігу.

Фактори, які сприяються тяжкому перебігу COVID-19:

• імуносупресія (нижче 200 кл/мл);
• високе вірусне навантаження;
• наявність опортуністичних захворювань, зокрема ко-інфекція ВІЛ/ТБ.

Окрім туберкульозу, людині, яка живе з ВІЛ можуть загрожували пневмоцистна пневмонія, аспергільоз – захворювання, що призводять до серйозної дихальної недостатності, потребують довгострокової госпіталізації, кисневої підтримки.

Щодо лікування COVID-19 препаратами, які відносяться до антиретровірусної терапії

Лопінавір-ритонавір (Алувіа) – схоже, має дуже незначну або не має жодної ролі в лікуванніінфекції SARS-CoV-2. Цей комбінований інгібітор протеази, який в основному застосовувався для ВІЛ-інфекції, має активність in vitro проти SARS-CoV і, як видається, має деяку активність проти MERS-CoV у дослідженнях на тваринах. Однак у рандомізованому дослідженні 199 пацієнтів із тяжким перебігом COVID-19, які отримували лопінавір-ритонавір (400/100 мг) два рази на день протягом 14 днів як додаток до стандартного лікування, на 28й день не було виявлено різниці в швидкості полегшення симптомів чи смертності порівняно з групою, яка отримувала тільки стандартне лікування.

Які рекомендації можна надати людині, яка живе з ВІЛ?

1. Якщо пацієнт вже давно приймає ліки, має невизначальний рівень ВІЛ в крові, то він не має підвищеного ризику тяжкого перебігу COVID-19. В такому випадку, пацієнт має дотримуватись загальних правил профілактики та продовжувати лікування.
2. Якщо пацієнт тільки починає приймати лікування, то має бути надана профілактика опортуністичних інфекції згідно діючого протокола та якнайшвидше призначена АРТ.

Джерело Одеський центр громадського здоров'я

Процес об’єднання чотирьох лікувальних закладів з особливою специфікою – досить складний та болісний. У даному випадку процес об’єднання зайняв близько двох років, через те, що існувала гостра необхідність створити винятковий проект, аналогів якому не було в Україні. З самого початку було зрозуміло – стара модель адміністрування та фінансування вже не ефективна, а керуватися прикладом інших закладів не було можливості через ії відсутність. Тому вже 1 березня 2018 року почалася нова історія закладів зі 100-річною історією.

«З самого початку в мене були досить амбітні цілі і чітко сформована мрія – залишити вагомий внесок в історії медицини Одещини, а саме – подолати епідемію туберкульозу та ВІЛ-інфекції в регіоні! Або задати такий темп розвитку, щоб це змогли зробити послідовники. На мій погляд, лікарі, які залишаються працювати на так званих «проблемних ділянках» медицини – інфекціоністи, фтізіатри – це люди з особливим характером…рішучі, відважні та сміливі. Через те, що сьогодні ще є частка людей, яка боїться змін, потрібен харизматичний, впевнений у своїх діях лідер, який вірить у свою справу й повністю віддається їй. Керівник лікувального закладу повинен любити не себе у професії, а справу, якій він служить, ефективно використовувати кадрові ресурси та створювати комфортні умови для працівників та пацієнтів», – відзначила головний лікар КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Світлана Єсипенко.

Досягнення закладу з початком роботи у новому форматі

• Вдвічі зменшився середній термін перебування пацієнтів у стаціонарі.
• Переглянуті показання до госпіталізації, що привело до зменшення кількості госпіталізацій на чверть (за 4 місяці ліжковий фонд змінився з 1005 до 725 ліжок). При зменшенні ліжкового фонду, необхідно було продумати ефективний план переходу до пацієнт – орієнтованих амбулаторних моделей лікування хворих на туберкульоз. Сумісно з неурядовою організацією «Життя +» проведена масштабна методологічна робота з лікувальними закладами первинної ланки задля скорочення відсотку переривання лікування.
• Значних результатів було досягнуто й у сфері діагностики соціально небезпечних хвороб: впровадження прискорених методів тестування на ВІЛ у всіх лікувальних закладах, кабінетах «Довіра», впровадження скринінгового анкетування для відбору людей, які потребують дообстеження на туберкульоз.
  Ще одним не менш важливим кроком у протидії ВІЛ-інфекції/ СНІДу є процес децентралізації послуг для забезпечення лоступності лікування ВІЛ-інфекції, а саме розширення мережі сайтів антиретровірусної терапії. Якщо до 2016 році лише 7 сайтів призначали АРТ, то сьогодні їх вже 52. Доволі непоганий результат.
  Враховуючи специфіку роботи лікаря у такому лікувальному закладі, особливу увагу важливо приділити профілактиці виникнення професійного вигорання спеціалістів. Для цього була проведена оцінка, на основі якої переглянуті нормативи навантаження на одного лікаря. Якщо раніше одному лікарю доводилося обслуговувати не менше 30 пацієнтів різного ступеню важкості й одночасно заповнювати документацію, вносити інформацію до електронної системи, то зараз ситуація змінилася на краще: один лікар веде лише 15 хворих з мультирезистентим туберкульозом або до 20 хворих з чутливим туберкульозом, що одразу відобразилося на якості надання медичної послуги.
• Суттєвими здобутком Центру, яким ми можемо пишатися є надання кваліфікованої інтегрованої допомоги хворим з опортуністичними інфекціями (так званими ВІЛ-асоційованими інфекціями). Неможливо не відзначити, що лікарі Центру – єдині в Україні серед спеціалістів аналогічних закладів, які використовують інтегрований підхід у лікуванні хворих на ко-інфекцію ТБ/ВІЛ. Частіше за все кожен окремий хворий з діагнозом «туберкульоз», або «ВІЛ» має абсолютно різні клінічні прояви, перебіг та стан імунної системи, саме тому до спеціалістів, які займаються такими хворими, окремі професійні вимоги: знання ВІЛ-інфекції, туберкульозу, гепатиту та опортуністичних хвороб одочасно. Вміння ії правильно діагностувати та лікувати.
• Найбільш сильною стороною Центру завжди були кадри! Це високопрофесійні медичні працівники з рисами справжніх лідерів. Команда, яка націлена на успіх. Тому одним з основних направлень роботи закладу є постійний розвиток та вдосконалення знань фахівців інших спеціальностей за допомогою проведення навчальних тренінгів.

Що це означає для пацієнта?

• Доступ до більш комфортного та зручного отримання терапії за місцем проживання. Можливість проходити лікування не тільки обласному закладі, але й на базі усіх районних лікарень.
• Тепер лікар приділяє більше уваги та часу кожному пацієнту, забезпечує якісне обслуговування, і також заповнює усю необхідну документацію стосовно хворого своєчасно.
  
  

Особливості фінансування після запровадження реформи

Безумовно, головною перевагою є те, що було дотримано й збережено формат фінансування кожного з чотирьох лікувальних закладів ще до інтеграції, це дозволило більш раціонально розподілити кошти всередині одного центру, приділяючи увагу напрямам, які вважаються першочерговими. Наприклад:

• втричі збільшилося фінансування медикаментів;
• було закуплено реагенти та тест-системи для моніторингу лікування туберкульозу та ВІЛ- інфекції;
• було значно покращено нормативи харчування, що є запорукою успіху лікування туберкульозу взагалі.

Мобільні амбулаторії

Зазначимо, що Одеський обласний центр соціально значущих хвороб надає допомогу в будь-якій зручній для людини формі, тому що люди різні — одні можуть відвідувати лікарню, інші — ні. Для тих, хто боїться перетинати поріг лікарні, є зв’язок через соціальних працівників, які спілкуються з ключовими групами (споживачами ін’єкційних наркотиків, чоловіками, що мають секс з іншими чоловіками, працівниками та робітницями комерційного сексу). Люди з даної категорії отримують допомогу не в стінах лікарень, а у мобiльних амбулаторіях. Якщо людина розуміє, що належить до групи підвищеного ризику, вона може звернутися в таку амбулаторію. У пересувній амбулаторії пацієнт може отримати повний спектр послуг абсолютно безкоштовно — від консультації і тестування на ВІЛ до призначення при необхідності антиретровірусної терапії. В амбулаторіях, яких зараз три в регіоні, працює і соціальний працівник, який завжди підтримає пацієнта в момент оголошення результату і розповість про всі можливості підтримуючої терапії.

Джерело Одеський центр громадського здоров'я

Світлана Єсипенко — головний лікар КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради», голова мультидисциплінарної команди Одеської області проекту «Посилення спроможності лікування ВІЛ/СНІД в Україні в рамках Надзвичайної ініціативи Президента США з надання допомоги у боротьбі з ВІЛ/СНІД (PEPFAR)» та представниками громадських організацій, які спеціалізуються на роботі з ВІЛ-інфікованим розповідає про регіональну ситуацію з ВІЛ/СНІД на Одещині в межах фотовиставки - "ВІДКРИТИ ОБЛИЧЧЯ", організованої з нагоди Всесвітнього дня пам’яті людей, померлих від СНІДу (14 травня 2020 року).

В рамках Європейського тижня тестування ми вирішили поспілкуватися та поставити декілька запитань заступнику головного лікаря з надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на гепатит, лікареві-фтизіатру Одеського обласного центру соціально значущих хвороб Рибак Тетяні Аркадіївні.

— Розкажіть, які існують стадії ВІЛ-інфекції

— Гостра стадія ВІЛ-інфекції:

Після інфікування вірус починає швидко розмножуватись, вражає різні клітини, органи та системи організму. Через 6-8 тижнів у третини інфікованих розвивається гостра ВІЛ-інфекція, яка протікає у формі лихоманки зі слабкістю, підвищенням температури, болях в суглобах, як це часто спостерігається при ГРЗ, у інших — цей період проходить безсимптомно. Через 1,5-3 місяці після інфікування в крові інфікованої людини з’являються антитіла до ВІЛ, на виявленні яких ґрунтується діагностика ВІЛ-інфекції. Період, що проходить від часу інфікування до формування антитіл до ВІЛ, називають «сіроконверсійним або діагностичним  вікном».

Безсимптомний період:

Після закінчення гострої стадії ВІЛ-інфекції розвивається безсимптомний період, який триває 8-10-12 років: здебільшого людина відчуває себе здоровою, веде звичайний спосіб життя, хоча періодично збільшуються лімфовузли, часто з’являються простудні захворювання. Такі люди є носіями ВІЛ і є найбільшою загрозою для своїх сексуальних партнерів та партнерів по голці, не можуть бути донорами крові та органів. Вірус, що знаходиться весь цей час в організмі, постійно вражає клітини імунної системи, так звані СД4-лімфоцити, які захищають організм від вторгнення мікроорганізмів (бактерій, вірусів, грибків та ін.).

СНІД:

Щороку кількість СД4 в крові ВІЛ-інфікованої людини зменшується в середньому на 50 клітин, і коли їх кількість падає до 300-200 і нижче порушується система імунного захисту і розвиваються захворювання, спричинені збудниками різних інфекцій, які в практиці ВІЛ-інфекції/СНІДу мають назву опортуністичних інфекцій. Людина погано себе почуває, відзначає схуднення, слабкість, стомлюваність. Ця стадія хвороби називається СНІД і проявами її можуть бути герпетична інфекція (насамперед оперізуючий герпес), грибкові ураження шкіри і слизових оболонок, активується або первинно розвивається туберкульоз.

— Чому важливо якомога раніше дізнатися про свій ВІЛ-статус?

— Рання діагностика ВІЛ — цей вид визначення факту зараження необхідний для того, щоб виявити загрозу ураження імунної системи якомога раніше. Це

• по-перше, дозволяє уникнути поширення інфекції;
• по-друге, вплинути на захворювання на початковій стадії.

— Як часто треба проходити тестування на ВІЛ?

— При ранньому виявленні та відповідній терапії ВІЛ-позитивні люди можуть жити повноцінним життям. Завдяки ефективності державних закупівель через міжнародні  організації, Україна повністю забезпечує лікування усіх хворих на ВІЛ антиретровірусною терапією.

Рекомендується проходити скринінгові тести на ВІЛ під час звичайних регулярних медичних обстежень, на рівні з аналізами крові або сечі.
Незважаючи на ці рекомендації, більшість людей проходять тестування на ВІЛ, якщо опинилися в групі ризику. У зв'язку з цим, необхідно пройти тест на ВІЛ як мінімум раз на рік, якщо:

• ви з кимось використовували одну голку / шприц при споживанні ін'єкційних наркотиків;
• ви мали контакти з кров’ю та іншими біологічними рідинами ймовірно інфікованої людини (наприклад, використовували спільні шприци під час вживання ін’єкційних наркотиків або мали контакт з кров'ю або деякими секретами (слизом з піхви, грудним молоком, спермою, виділенням з ран, спинномозковою рідиною і ін.) хворих на ВІЛ-інфекцію);
• у вас був незахищений секс (вагінальний, анальний або оральний) з партнером, який не знає про власний ВІЛ-статус.

— Де безкоштовно пройти тест на ВІЛ в Одесі?

— В Одесі це можна зробити:

1. У свого сімейного лікаря, терапевта чи педіатра;
2. В кабінетах «Довіра», кабінеті інфекційних захворювань за місцем проживання, в центрах СНІДу, в представництвах Громадських організацій, що займаються боротьбою з ВІЛ/СНІДом.
3. В мобільних амбулаторіях.

Варто, мабуть, зазначити, що процедура тестування — абсолютно безкоштовна і швидка. Результат швидкого тесту на ВІЛ можна дізнатися вже через 15 хвилин:

• до 5 хвилин — підготовка і забір крові з пальця;
• 10 — очікування результату.

Перед тестуванням ви зможете поставити питання та отримати інформацію про ВІЛ-інфекцію, шляхи її передачі, оцінити з фахівцем свій ризик інфікування ВІЛ та розглянути можливості його зниження, отримати інформацію про організації, де можна отримати іншу допомогу.

— Що робити, якщо людині діагностували ВІЛ?

— Найголовніше — не панікувати, а звернутись до свого лікаря, стати на облік та розпочати лікування.

Далі механізм дій такий:

• обов'язково необхідно зателефонувати усім своїм колишнім партнерам, з якими ви мали статеві та інші контакти, та порекомендувати пройти тест на ВІЛ. Або надати їх контакти лікарю. Тоді лікар збереже вашу анонімність та порекомендує вашим партнерам здати тест на ВІЛ.
• протестуватися на вірусні гепатити В та С. В них схожі шляхи передачі, але якщо у вас ВІЛ ці захворювання є особливо небезпечними для вашого життя.

Головне пам’ятати, що ВІЛ — не вирок. Мільйони людей в усьому світі живуть з цим захворюванням повноцінним життям. Якщо вам діагностували ВІЛ – ви маєте змінити свій сценарій життя, приймати ліки і жити далі.

— Як часто проводять тестування вагітним?

— Відповідно до чинного законодавства, вагітні, які були взяті на облік по вагітності у першому триместрі (до 12 тижнів) повинні пройти обстеження з виявлення серологічних маркерів ВІЛ при взятті на облік по вагітності. У разі негативного результату, друге обстеження проводиться в 20-24 тижні вагітності. У разі негативного результату, третє обстеження проводиться в 32-36 тижнів вагітності.

— З якого віку можна проходити тестування на ВІЛ в Україні?

— Будь-які обмеження по віку відсутні. За певних обставин, тестування може бути проведено відразу після народження дитини.

— Чи потрібні документи для проходження тесту на ВІЛ?

За бажанням особи, яка звернулася для проведення тестування з метою виявлення ВІЛ, таке тестування може бути проведено анонімно. У разі отримання позитивного результату, особі необхідно буде пройти додаткове обстеження з наданням довідки, що засвідчує особу для отримання медичних послуг з приводу ВІЛ.

— Чи потрібна підготовка перед проведенням тестування?

— Ні, підготовка не потрібна.