А ви знали, що попередником нашого підприємства була Одеська євангельська лікарня, яка була заснована в 1892 році в павільйонах, збудованих за планом берлінського архітектора Г. Шмідена? Ідея заснування лікарні для німецької колонії належить пасторам Г.Б. Бінеману і Е.І. Корнману — настоятелю одеської євангелічно-реформатської церкви, який потім став членом правління. Головою ж правління упродовж 25 років був Ф.А. Маас.
Прогуляємося територію Центру? Ось, наприклад, будівля, де зараз знаходиться адміністрація, амбулаторне відділення та музей туберкульозу була зведена в 1902-1903 р.р. архітектором Ф.П. Нестурхом за проєктом берлінського архітектора Бортневського. В той же час була збудована капітальна цегляна будівля, де зараз розташоване 1 відділення. Саме тут лікувались віруючі Євангелічної громади, але хворим інших віросповідань також не відмовляли. А ось будівля корпусу вздовж вулиці, де зараз знаходяться лабораторія та хірургічне відділення, збудована вже в 20-х роках. Вона була зруйнована на початку війни в 1941 році та відновлена у післявоєнні роки.
Але давайте повернемося трошки назад: в 1911 році в корпусах Євангелічної лікарні було створено відділення Всеросійської Ліги для боротьби з туберкульозом. Для цього бюро розробило проект для розділення медичного закладу на павільйони. Будівництво розпочали з хірургічного корпусу – операційні блоки створювалися з дотриманням найсуворіших стандартів на той час: герметичні двері, спеціальна вентиляція, дивовижні електричні лампи, привезені з Німеччини. Терапевтичний корпус був розділений на два крила - чоловіче і жіноче. У всій лікарні було продумано парове опалення з теплими підлогами, які разом із стінами вистилалися італійською мозаїкою для підтримання чистоти. Продумали приміщення і для власної аптеки з метою приготування препаратів дома. У перспективі передбачалося створення корпусів під окремі патології.
Йдемо далі. На дворі 1912 рік. В цей момент відкривається в Одесі була відкрита «Амбулатория-попечительство «Белый цветок» Всеросійської Ліги для боротьби з туберкульозом. У лікарні працювали не лише місцеві лікарі, а й лікарі з Німеччини та Пруссії. Так, до Одеси на практику приїхав Герман Томпсон – випускник університету Тарту. За кілька років він став одним із провідних хірургів-онкологів, до якого на прийом приїжджали із сусідніх міст. І вже за чотири роки він очолив лікарню, яка за час його роботи стала відомою далеко за межами Одеси. У 1913 році було створено лікарняну амбулаторію, під яку виділили ділянку землі, що примикала до особняка Йосипа Конельського. І, варто зазначити, ця амбулаторія стала чи не найкращим діагностичним центром не лише Одеси – вона була оснащена найсучаснішим німецьким обладнанням і навіть рентген-апаратом.
Сумно зазначати, але розвиток євангелічної лікарні зупинився в період Першої Світової війни, а з приходом до міста комуністів і зовсім. Німецькі лікарі з Одеси поїхали, а лікарню просто націоналізували та перейменували на «4-у комуністичну лікарню».
І от, у 20-х роках ХХ сторіччя була розгорнута 4-у Радянську народну лікарню, а у 30-х роках в Одесі почалася епідемія туберкульозу. Оскільки антибіотиків до того моменту ще не було, головним лікуванням стали посилене харчування і свіже морське повітря. Цей момент став доленосним для подальшого розвитку лікарні — в 1923 році її перетворили на туберкульозний інститут, завданням якого став пошук нових методів лікування туберкульозу.
Наступні 40 років тут працював Одеський науково-дослідний інститут туберкульозу зі своєю клінічною базою. Щоб розмістити всіх хворих, до лікарні приєднали територію сусідніх приватних будинків, які стояли порожні. А через те, що лікування могло тривати роками, на території медичного закладу навіть з'явилася школа. Згодом з’явилися антибіотики і туберкульоз став виліковним і кількість хворих помітно зменшилась.
Після ліквідації інституту — з 1964 по 1973 роки — у будівлях перебувала Обласна клінічна туберкульозна лікарня та Кафедра туберкульозу Одеського медичного інституту ім. Пірогова, а з 1973 року на цій базі функціонував Обласний протитуберкульозний диспансер.
А ось під час етапу розбудови (1985 рік) туберкульоз ефектно повернувся: перебої з постачанням ліків, пацієнти, що кидають лікування на півдорозі, та загальна розруха стали причиною зростання стійкості збудника туберкульозу до лікування. Нестача фінансування та великі плани на ділянки землі призвели до поступового занепаду Євангелічної лікарні.
У 2000-х навіть почали говорити про перенесення лікарні до Усатового. Частину корпусів продали під ресторан, а також ходити чутки, що на місці лікарні планували побудувати житлові висотки.
Наразі лікарня ще на місці, але з початком медичної реформи розпочалася і реорганізація туберкульозної служби. Тубдиспансер, який був на межі закриття, вдалося зберегти і тепер він увійшов до складу Обласного центру соціально значущих хвороб Одеської обласної Ради.
Цей історичний момент дав нам змогу розробити процес якісного лікування пацієнтів, і сьогодні наш Одеський регіон робить успіхи у профілактиці та лікуванні туберкульозу на новому рівні.