КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» ООР» інформує:

Довідки про перебування (чи не перебування) на обліку з приводу туберкульозу на період карантину в амбулаторно-поліклінічному відділенні видаватися не будуть!

Мабуть, кожен з вас вже чув новину про те, що в Україні введено карантин для запобігання поширення коронавірусної інфекції. У зв’язку з цим інформуємо вас, що наш Центр працює як і раніше у звичному режимі. Але деякі зміни все ж є!
Будь ласка, зверніть увагу, що на період карантину (до 3 квітня включно) відвідування хворих, які перебувають на стаціонарному лікуванні, ЗАБОРОНЕНО! Але ми знайшли вихід з цієї ситуації: передачі для хворих стаціонару можна залишити на прохідній за адресою: вул. Леонтовича, 11.
Також зверніть увагу, що у нашому Центрі (зокрема в реєстратурі) є засоби дезінфекції, якими ви можете обробити руки у разі відвідування нашого Центру.

У багатьох батьків дуже часто виникає питання, що таке проба Манту, якою вона має бути та про що інформує. Тому ми вирішили дещо розповісти на цю тему.

Проба Манту необхідна для виявлення інфікованості організму мікобактеріями туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis, МБТ). Також вона необхідна для вивчення специфічної реактивності у інфікованих і/або вакцинованих осіб. Проба Манту проводиться задля виявлення груп ризику серед дітей по захворюванню на туберкульоз та для проведення профілактики.

Зауважимо, що проба Манту не є щепленням від туберкульозу. Це алергопроба, яка проводиться з використанням туберкуліну. Його, як правило, отримують після знешкодження мікобактерій туберкульозу.

На місці введення ін'єкції з'являються специфічні ущільнення, так звані папули. Саме за їх розміром і робляться висновки про стан здоров'я дитини.

Реакція на пробу Манту буває:

• негативною — при повній відсутності інфільтрату (ущільнення) або при наявності незначної реакції (0-1 мм);
• сумнівною — при інфільтраті (папулі) розміром 2-4 мм або при тільки гіперемії (почервонінні) будь-якого розміру без інфільтрату (ущільнення);
• позитивною — при наявності інфільтрату (папули) діаметром 5 мм і більше:

1. слабо позитивні — 5-9 мм в діаметрі;
2. середньої інтенсивності — 10-14 мм;
3. виражені — 15-16 мм;
4. гіперергічні (сильно виражені) — 17 мм і більше.

Відзначимо, що у разі появи бульбашок, гнійників та омертвіння на місці уколу, а також лімфаденіту (збільшення лімфовузлів ліктьових, пахвових груп) реакція вважається сильно вираженою, навіть якщо розмір папули цілком нормальний.

Джерело www.ifp.kiev.ua

Адаму Кастільєхо встановили діагноз ВІЛ ще у 2003 році, коли йому було всього 23 роки.

На сьогодні, за словами лікарів, 40-річний Кастільєхо є здоровою людиною. Він зміг вилікуватися від ВІЛ-інфекції, і став другою людиною в світі, яка змогла позбутися цього захворювання.

Лікарі зазначають, що з моменту, коли чоловік припинив прийом антиретровірусних препаратів, минуло вже 30 місяців, і слідів повторної появи вірусу в його організмі не виявлено.

— Сліди вірусних частинок, які можуть самостійно проникати в імунні клітини й заражати їх, не з'являлися у крові, а також спинномозковій рідині, кишківнику або в лімфі пацієнта упродовж 30 місяців. Ми вважаємо, що тепер можна говорити, що пацієнт вилікувався від ВІЛ, — стверджують лікарі.

Як повідомляється, впоратися з інфекцією Адаму Кастільєхо допомогла операція з пересадки стовбурових клітин спинного мозку, яку три роки тому чоловікові зробили в рамках лікування раку — ще однієї хвороби, яку йому діагностували лікарі.

Донор стовбурових клітин, які пересадили Кастільєхо, мав рідкісну генетичну мутацію, яка не дозволяє деяким видам ВІЛ заражати клітини імунної системи.

Нагадаємо, що першим пацієнтом, який у 2007 році зміг вилікуватися від ВІЛ, став американець Тімоті Браун.

Але, незважаючи на те, що це вже другий випадок, коли пацієнт зміг позбутися ВІЛ-інфекції, вести мову про універсальний метод лікування лікарі не беруться.

Операції, які перенесли Тімоті Браун і Адам Кастільєхо, є дуже складними й проводяться лише в крайньому раз. Також варто пам’ятати про те, що такі операції проводяться в першу чергу для лікування онкологічних захворювань, а не ВІЛ-інфекції.

Необхідно пам’ятати й про те, що дуже важко підібрати донора. І навіть його наявність на гарантує очікуваного результату. Тому, за словами фахівців, цей метод не може стати основним для лікування усіх пацієнтів з ВІЛ, але має допомогти в подальшому пошуку нових методів боротьби з вірусом.

Джерело www.bbc.com