Одним з ключових пріоритетів державної політики у сфері охорони здоров'я є протидія захворюванням, які спричиняють найбільш негативний соціально-демографічний та економічний вплив. До цих захворювань відносяться туберкульоз, ВІЛ-інфекція та вірусні гепатити. За оціночними даними, до 5% населення України інфіковано вірусним гепатитом C та потребує призначення специфічного лікування, серед цієї когорти пацієнтів є й ВІЛ-інфіковані, й хворі на туберкульоз одночасно.

Для будь-якого лікаря важливо максимально володіти інформацією щодо супутніх станів та захворювань кожного пацієнта для проведення максимального ефективного лікування з урахуванням усіх можливих ризиків. Критичною стадією прогресування вірусного гепатиту С є цироз печінки, що робить вкрай важким проведення протитуберкульозного лікування та значно посилює гепатотоксичні побічні реакції від протитуберкульозних препаратів, особливо якщо мова йде про лікування лікарсько-стійкого туберкульозу термінами лікування до 24 місяців. Важливо лікувати кожного пацієнта комплексно, навіть якщо потрібно підключати відразу терапії за декількома напрямками. Слід зазначити що паралельне лікування гепатиту та туберкульозу не посилює небажані лікарські реакції і переноситься досить задовільно за умови забезпечення якісного моніторингу динаміки лікування та своєчасної корекції можливих порушень.

Оксана Петренко, голова центральної лікарської консультативної комісії з туберкульозу